Еволюція диванів: від класики до сучасних трендів

Що було до диванів?

Перш ніж розкішний комфорт диванів став незмінним атрибутом наших помешкань, м’які меблі пройшли довгий шлях еволюції. Сьогодні вже важко сказати, коли і де з’явилися перші прообрази цих меблів, але достеменно відомо, що було це дуже давно.

За однією з версій, меблі на кшталт сучасних диванів придумали ще у Персії. До речі, як запевняють дослідники, саме слово «диван» теж має перські корені. В ті далекі часи так називали приміщення, де збиралися на нараду, а також предмет меблів, на якому сиділи під час неї. Вважається, що перський «диван» мав вигляд лави, покритої килимом. Згодом такий предмет інтер’єру проник і в турецьку культуру.

За іншою версією, творцями перших диванів були давні єгиптяни. Вони створювали меблі з металу, дорогоцінного древа та слонової кістки. Щоправда, такий варіант лежанки в Давньому Єгипті могли собі дозволити лише найбагатші, більшість же для сидіння обходилися тюками.

Згодом єгипетську традицію перейняли греки та римляни. Еллінський варіант дивана виглядав як лава з високою спинкою і багатим декором, найчастіше з вишуканими різьбленими ніжками. Це були свого роду прототипи козеткам і рекам’є, які з’явилися значно пізніше.

Лежанки римських патриціїв були з бронзи, мармуру та дерева. Часто інкрустовані мозаїкою чи дорогоцінним камінням. Незважаючи на вишуканий вигляд, довго лежати на такому «дивані» було незручно. Тому його доповнювали невеликими подушками.

Хоч у різних культурах найдавніших часів «дивани» мали різний вигляд, та поєднував їх усіх однаковий спосіб використання. В ті часи на лежанках вмощувалися переважно, лежачи на боці, спираючись на спинку чи подушку.

Меблі Середньовіччя – мінімалізм і функціональність

Після падіння Римської імперії дивани-лежанки були витіснені з культури. Європейські монархи, на відміну від східних правителів, не допускали можливості приймати гостей лежачи. Свою роль зіграла й середньовічна церква, яка асоціювала фізичний комфорт із гріхом. Тож головними меблями того часу стали жорсткі лавки.

Відродження – епоха стилю та комфорту

Епоха Ренесансу стала й епохою відродження диванів. Саме в цей період з’являються перші зразки зручних і стильних м’яких меблів. На початковому етапі еволюції дивани змінили не стільки свою функцію, скільки зовнішній вигляд. На перший план вийшла форма меблів. Майстри епохи Відродження почали виготовляти дивани зі зручними спинками та підлокітниками, від чого суттєво покращилася комфортність меблів. Справжній прорив у меблевій індустрії здійснили італійські майстри. Вони почали використовувати сіно, кінський волос та інші натуральні матеріали для наповнення сидінь диванів.

Бароко – вишукані форми та розкіш

В XVII столітті свою лепту в еволюцію дизайну диванів внесли французькі майстри. З їхньої легкої руки світ отримав меблі, які стали не лише дійсно м’якими, а й отримали розкішне оформлення. Диванчики епохи бароко отримали зручні широкі сидіння, високі спинки, м’які подушки, прямокутну форму та фіксовані ніжки.

Розробка французьких дизайнерів створила справжню революцію в меблевій індустрії Європи, а за Францією того часу закріпилася слава законодавця моди та стилю.

Легендарний Честерфілд

Наступний важливий момент в еволюції диванів відбувся у XVIII столітті. Ключову роль в ньому зіграв англійський державний діяч, письменник і дипломат Філіп Дормер Стенхоуп, четвертий граф Честерфілд. Він замовив у майстрів особливий тип меблів, на яких могли б зручно сидіти одночасно декілька джентльменів. Важливою умовою було, щоб одяг під час сидіння не мнувся. Так з’явилася модель дивана, досі відома під назвою «честерфілд».

Сьогодні ця модель є зразком типового класичного дивана. Протягом тривалого часу ці меблі були незмінним атрибутом розкішних маєтків, старовинних чоловічих клубів та величезних бібліотек. Не втратили своєї популярності ці моделі й сьогодні. Вони вважаються своєрідним еталоном гармонійного поєднання вишуканості, стриманості та комфорту. Однак у період створення були сприйняті як щось екстравагантне.

Перший «честерфілд» був обшитий шкірою. Мав оздоблення ромбовидним стібком та декоративними ґудзиками. Вони виконували не тільки декоративну функцію, а й фіксували рівномірно розподілений м’який наповнювач. Ще одна характерна особливість моделі – високі підлокітники, які плавно переходять у спинку і за формою нагадують сувій. В сучасній інтерпретації «честерфілди» не надто відрізняються від «прадіда» й зберегли впізнавані риси.

Промислова революція та Вікторіанська епоха

Якщо лорд Честерфілд подбав про те, щоб зручними диванами могли користуватися джентльмени, британський мебляр Томас Чіппендейл перетворив диван з ексклюзивного предмету розкоші для найбільш заможних у меблі для масового побутового користування. Дизайн Чіппендейла поєднав у собі красу та функціональність. Дивани майстра отримали глибокі сидіння, які за потреби можна було використовувати як ліжка.

Свою роль у популяризації диванів зіграла промислова революція. Кінець XVIII – початок ХІХ століття ознаменувався стрімким технічним розвитком, який у свою чергу призвів до зниження цін на сировину, зокрема й матеріали для виготовлення диванів. Тоді ж придумують використовувати в сидіннях диванів сталеві пружини. Це покращило комфорт і довговічність м’яких меблів.

У Вікторіанську епоху дивани стали головним атрибутом віталень. І якщо в цей період м’які меблі все ще зберігали дещо претензійний дизайн, властивий для стилю рококо, то в Едвардіанський період (перше десятиліття ХХ століття) меблева індустрія чи не вперше звертається до рис мінімалізму та чистих ліній.

Еволюція диванів у ХХ столітті

Початок ХХ століття вважається часом, коли дивани отримали дійсно масову популярність. Тепер цей предмет інтер’єру прикрашає чи не всі домівки сімей середнього класу. Крім масової популярності, в ХХ столітті дивани отримали нові риси. Вони ознаменували відхід від вишуканої естетики попередніх епох до практичності та функціональності. Щоправда, протягом усього ХХ століття дивани неодноразово змінювали свій вигляд й продовжували еволюціонувати.

1920-ті: розквіт ар-деко

Людство, втомлене лихоліттями Першої світової війни, в 1920-х роках прагнуло до розкоші, естетики та модернізації. Це не могло не відбитися й на дизайні м’яких меблів. В європейських інтер’єрах того часу панувала естетика ар-деко, що поєднала в собі риси модерну та неокласицизму.

В цей період з’являються дивани в лаконічному стилі з чіткими геометричними формами, оздоблені вишуканими тканинами, натуральною шкірою, цінними породами деревини. Незважаючи на строгі форми, такі меблі були доволі зручними – мали комфортні м’які сидіння та спинки, ергономічні підлокітники.

1930-ті: перехід до мінімалізму та функціональності

Протягом наступного десятиліття дизайн диванів все більше набував рис мінімалізму. Декоративних елементів на м’яких меблях ставало все менше, натомість дизайни робилися все більш функціональними. Саме в цей період з’являються перші дивани-трансформери і меблі, створені із застосуванням знань з інших сфер життя, зокрема й актуальних на той час ортопедичних досліджень. Набувають популярності каркаси зі сталі, алюмінію та фанери, що дозволило створювати нові дизайни диванів – елегантні, міцні та легкі.

Характерними рисами диванів 1930-х років стали прості плавні лінії, геометричні форми, контрастні кольорі, м’які підлокітники та досить низькі сидіння. Однією із найвідоміших дизайнів тієї епохи є модель LC2, спроєктована французьким архітектором Ле Корбюзьє. Диван на каркасі з хромованих трубок з великими шкіряними подушками, який став втіленням конструктивної «сухості» та зручності, досі користується популярністю як один із кращих зразків мінімалізму в меблях.

1940-ві: модульна інтерпретація

Епоха 40-х років у Європі пройшла під знаком війни та післявоєнного відновлення. Тотальний дефіцит вплинув і на меблеву індустрію. В результаті відбувся вимушений перехід від традиційних матеріалів, що використовувалися для виробництва м’яких меблів (натуральне дерево, шкіра, дорогий текстиль), до дешевих альтернатив – фанери, недорогих металевих сплавів, грубих тканин.

Дивани того часу отримали максимально прості форми й практично повну відсутність декоративних елементів. Головний акцент робився на функціональності. Саме в той час з’являються перші модульні моделі та дивани з механізмами трансформації, які можна було використовувати і для сидіння, і для спання. Це стало особливо актуальним для власників невеликих помешкань. У той же час дизайнери все більше уваги почали приділяти ергономіці диванів – меблярі прагнули створити максимально універсальні меблі.

У післявоєнний період почала зростати популярність меблів у стилі еклектики, що поєднує в собі риси різних епох і культур. У деяких країнах, особливо в Скандинавії, відбувається повернення до традиційних форм і матеріалів. Дивани сканді стали більш масивними, з елементами натурального дерева і тактильно приємного текстилю.

Епоха 1940-х подарувала світові талановитих дизайнерів-меблярів, які впровадили нові технології виробництва меблів, що й досі застосовуються майстрами. Так, подружжя американців Чарльза та Рей Імзів зробили популярними фанеру та пінополіуретан, а фін Алфар Аалто популяризував меблі з елементами з гнутої фанери.

1950-ті: епоха гламуру

В цей час Європа перебуває в черговій післявоєнній ейфорії і прагненні до комфорту, що відобразилося і в диванах того часу.

Після суворої строгості ліній та мінімалізму дивани 1950-х еволюціонували до м’яких округлих і яскравих фарб. У той час на піку популярності опинилися моделі з округлими сидіннями, спинками і такими ж підлокітниками. В оббивках набувають популярності геометричні та квіткові принти, однотонні дивани в насичених яскравих кольорах. Популярнішими стають пінополіуретан та інші синтетичні матеріали, які дозволяють урізноманітнити форми меблів, а самі дивани зробити більш комфортними.

Саме з цієї епохи до нас прийшли дивани в стилі ретрофутуризму з деякими рисами ар-деко, з великими спинками та глибокими сидіннями, на високих тонких дерев’яних ніжках. У середині ХХ століття з’являється й нова форма м’яких меблів – кутові дивани, які практично миттєво здобули масову популярність. Одним із найбільш впізнаваних дизайнів того часу є диван, створений американкою Флоренс Нолл у 1954 році – Model 33.

1960-ті: зародження популярності сканді

Еволюція диванів в 1960-х роках відбувалася на тлі космічних перегонів і соціальних змін. Меблі того часу набувають футуристичних рис.

Нестандартні форми, експерименти з дизайнами і новими синтетичними матеріалами – все це знайшло відображення у диванах. На меблевих виставках вперше з’являються моделі, що нагадують різні геометричні фігури, хвилі, капсули. І все це в яскравих кольорах. Росте популярність модульних моделей, елементи яких можна переставляти на свій смак, створюючи різні конфігурації. До речі, такі дивани досі залишаються одними з найпопулярніших.

Паралельно з космічним і футуристичним стилями в цей час набувають популярності скандинавські дивани з характерною для них простотою, функціональністю. Чимало дизайнів, створених у той час, прикрашають і сучасні інтер’єри.

Культові дивани епохи 1970-х

Епоха 1970 років подарувала світові одразу декілька культових моделей диванів, які досі в тренді. Одна з них – Camaleonda, створена італійським дизайнером Маріо Белліні. Модель стала однією з найпопулярніших в сегменті модульних диванів. Тоді ж данський дизайнер Вернер Пантон презентував серію диванів S-подібної форми, запровадивши тим самим моду на м’які меблі в незвичних конфігураціях, яка, до речі, зараз повертається.

Дивани 1970-х років – це втілення сміливих дизайнерських експериментів, яскравих кольорів, етнічних мотивів. У той час меблярі велике значення приділяли наповнювачам – щоб сидіння та спинки були м’якими, зручними й забезпечували максимальне розслаблення.

Дивани 1980-х в стилі постмодернізму

У подальшій еволюції диванів простежується поступова відмова від м’якості та округлості, притаманної для 1970-х. В дизайнах переважають чіткі кути та прямі лінії. М’які меблі того періоду дещо нагадують дизайни попередніх десятиліть, особливо дивани 1930-х рр. Також у цей період відбувається чергове відродження популярності ар-деко.

Дивани 1980-х рр. зазвичай були доволі масивними, з глибокими сидіннями та високими спинками. Популярними були меблі в яскравих насичених кольорах, а також у різних відтінках коричневого. В залежності від цінового сегменту для оздоблення використовували як натуральні матеріали, так і синтетичні. Популярними були дерево, шкіра, велюр, жаккард.

1990-ті: тяжіння до комфорту

Останнє десятиріччя ХХ століття в історію меблевої індустрії увійшло як час функціональних і комфортних диванів. У дизайні м’яких меблів відобразилися соціальні традиції того часу. Це був період, коли більшість сімей відпочивала за переглядом телевізора. Тож зручний і місткий диван став головним атрибутом вітальні. При цьому стрімкої популярності набували багатофункціональні моделі – з підлокітниками-підставками для склянок, з механізмами трансформації, в багатьох моделях регулювався кут нахилу спинки.

Дивани в ХХІ столітті – сучасні тренди

М’які меблі ХХІ століття стали свого роду симбіозом між східним комфортом і західним прагматизмом. У той же час розмаїття пропозицій і стильових направлень настільки широке, що кожен може вибрати диван під свої потреби та пріоритети.

Еволюція диванів у ХХІ сторіччі хоч і не відбувається настільки стрімко, як сто років тому, але певні тенденції можна простежити. Скажімо, в 2000-2010 рр. популярною була стилістика шеббі-шик і дивани з білими та світло-сірими оббивками. Вони легко вписувалися в різні інтер’єри, не створюючи візуального шуму. Проте ближче до 2020-х рр. у світі з’явилася тенденція до мінімалізму. В моду повертаються дивани простих лаконічних форм у стриманих прохолодних відтінках. Однак вже ближче до середини 2020-х років відбувся черговий виток в еволюції м’яких меблів і чергове повернення до стилістики попередніх десятиліть.

Зараз спостерігається тенденція до актуалізації стилістики 1970-х з її яскравими кольорами, принтами, незвичними формами та затишком округлих силуетів. Крім того, на найближчі роки експерти прогнозують черговий бум на великі місткі та зручні дивани модульного типу.

Сучасні матеріали та технології надають дизайнерам практично безмежний простір для фантазії. Однак наскільки різними не були б дизайни сучасних диванів, спільним для них залишається квінтесенція естетики, практичності та комфорту. Крім того, в тренді залишаються мобільність, модульність і багатофункціональність.